Янка Купала

Білорус

Дивлюся: йде якась мізерна тінь,

На плечах сірячина, вся муруга

Та порвана, а на губах осуга,

А твар неначе виорана рінь;

 

Захриплий подих з кашлю та болінь,

В очах життя нема, лиш - біль і туга.

Ця постать виморена й недолуга

До людських не подібна сотворінь.

 

То - білорус. Як гірко він зітха!

В багновище нужди його втопила

Темнота клята, мачуха лиха;

 

Його майно - хатиночка похила,

Його життя - сокира та соха,

Кінець його страждань - корчма й могила.

 

1906

 




Крыніца: Янка Купала. Санеты. Менск, Мастацкая літаратура, 2002.
Переклад: Дмытро Паўлычка

Беларуская Палічка: http://knihi.com