Беру сопілку, що від сну холоне,
Буджу і пробую на голоси:
Чи стане слів-думок? Чи ти даси,
Мій інструменте, чисті передзвони?
Хвилююся, веду тривожні тони,
Хоч пісня йде, як у старі часи.
Продзвонює вітрами крізь ліси,
Летить із солов'єм навперегони.
Та відати хотілося б мені,
Як приймуть пісню свояки-сусіди,
Благословлять чи стопчуть у багні?
Але нехай - мій сум дівати ніде.
В гарячці тайній гратиму сумні
Для Батьківщини-матері пісні.
1918