У світ, у світ, в широку даль, -
За думкою, за вітром вслід,
Перемогти печаль і жаль,
Тож далі - в світ, тож далі - в світ!
Загартувати дух, як сталь,
І вирвати із серця цвіт
Чуття, розбити, як емаль,
Кохання злуду, й далі - в світ!
Та до польоту крил нема,
Хоч туга в серці молодім
Горить і кличе в світ давно.
О Боже, освяти мій дім -
Там мати і рідня сама...
Ах, нащо серце нам дано?!
1906