Янка Купала

Наша господарка

Ми споконвіку так господарюєм, брате,

То сіємо, то жнем, то орем переліг;

Весною журавлів стрічаємо з доріг

Далеких, восени їх будем виряджати...

 

І споконвіку нас пани й царі в солдати

Беруть і на війну женуть проти своїх.

За нашу кров огонь іде до наших стріх,

Пожежі косять все, що в хаті й біля хати.

 

Господарюєм так і дома, й за домами,

Ждучи даремно втіх, подібні до трави,

Що жде в спекотний день роси - іди злови!..

 

Хліб в горлі нам стає, і душить, мов зубами,

Волання: доки ж ми ще будемо рабами

Варшави панської і царської Москви?!

 

1918

 




Крыніца: Янка Купала. Санеты. Менск, Мастацкая літаратура, 2002.
Переклад: Дмытро Паўлычка

Беларуская Палічка: http://knihi.com