Дружа мой, сокале ясны, крылаты,
Крыллі навекі апалі твае,—
Ты ўжо не прыйдзеш на нашыя святы,
Голас твой песень для нас не спяе.
Слёзамі дожджык пальецца на грудзі,
Насып-магілку абсыпе расой,—
Слёзы высушываць сонейка будзе,
Сонейка будзе заўсёды з табой.
Восенню кветкі завянуць у полі,
Кветцы засохшай ізноў не цвісці,—
Думкі твае не завянуць ніколі,
Думкі аб нашым прыгожым жыцці.
1939