За полем поблискує смужка пшениці
Дозріла - на соннім лісів рубежі;
Колосся схиляється аж до межі
В сумному шептанні: «А де мої жниці?»
І жниці прийшли - молоді, міднолиці;
В снопи кладучи колоски-сторожі,
Зашастали глухо серпи, як ножі,
І співи прадавні знялись, наче птиці.
Там пісня пливе, і пливе в небеса,
Крізь біле колосся проходить журливо,
І губить у пущах перо вогневе...
До мене та пісня пливе, і зове,
І в серці дзвенить, як у травах коса:
«Ти, брате, сіяч... ну, а де твоє жниво?»
1910