З землею й небом нерозривна нить
Мене поєднує - нетлінна павутина, -
Земля мене голубить, наче сина,
Сповитий дух мій в сонце та блакить.
Ще ж у колисці я з пісень навчився снить,
Що ці тісні краї - близькі, немов родина,
Що ниви рідної - я грудочка єдина,
Що іскорка в мені од рідних зір - горить.
Так Батьківщину я здобув собі без люті,
Але не викинув кістки чужі, забуті,
З полів, де я зростав, з озерних узбереж.
Як зневажаєш ти мене - я в темній скруті,
Бо зневажаєш ти мою вітчизну теж,
А скривдиш ти її - мене тим злом уб'єш.
1915