Дивлюся: йде якась мізерна тінь,
На плечах сірячина, вся муруга
Та порвана, а на губах осуга,
А твар неначе виорана рінь;
Захриплий подих з кашлю та болінь,
В очах життя нема, лиш - біль і туга.
Ця постать виморена й недолуга
До людських не подібна сотворінь.
То - білорус. Як гірко він зітха!
В багновище нужди його втопила
Темнота клята, мачуха лиха;
Його майно - хатиночка похила,
Його життя - сокира та соха,
Кінець його страждань - корчма й могила.
1906