Моє терпіння, мій кривавий біль -
Щу проти мук, в яких живуть мільйони,
Де родить стогін стогони й прокльони,
Де очі всім гризе сльоза, як сіль!
Мій дух летить аж до небесних піль
Та, мов чолом об мур, там б'є поклони.
В молитвах світу крик малий мій тоне,
Нуль - у клятьбах, що линуть звідусіль!
Я в безмірі буття - ніщо. Сумління
Подумати інакше не дає.
Чому ж нема душі перебоління,
Чому здається, начебто моє
Терпіння - то усіх людей терпіння,
І простору для нього не стає?
1915